Головна » 2015 » Вересень » 10 » Невтомний боєць Ігор Юрченко
12:47
Невтомний боєць Ігор Юрченко

Одному з найкращих прикарпатських футболістів – 55 років!

Ігор Юрченко у грі чемпіонату СРСР "Кайрат" Алма-Ата - "Шахтар" Донецьк (1982 р.)

Минулої суботи 55-й день народження відсвяткував Ігор Юрченко, один з найкращих прикарпатських футболістів. За свою професійну кар’єру, що тривала понад два десятиліття, він захищав кольори шести клубів. На футбольному полі Юрченко, здається, не знав втоми. Діяв на позиції центрального півзахисника, був справжнім мотором команди. В останні роки суміщав активні виступи з тренерською діяльністю.

Ігор Юрченко змалку відзначався бійцівським характером. Перший тренер футболіста – Юрій Шайкін (до речі, днями відзначив своє 70-річчя), згадував, що Ігор мало не кожну поразку зустрічав сльозами на очах. Він завжди прагнув перемог…

Його дебют на професійному рівні відбувся у 1977 році на центральному стадіоні столиці України. Івано-франківський «Спартак» зустрічався в 1/8 фіналу Кубка СРСР з київським «Динамо». Юрченко, якому не виповнилося й 17-ти, увійшов у гру на початку другого тайму.

Згодом юний футболіст почав виходити на заміну у матчах першості. Наприкінці сезону Ігор відзначився  голом у ворота пермської «Зірки». Посеред наступного сезону юнака рекрутували до лав радянської армії. Два роки Юрченко провів у лавах СКА з Ростова-на-Дону, що виступав у вищій лізі чемпіонату СРСР.

В 1981 році Юрченко повернувся до Івано-Франківська і разом з рідною командою, яка вже виступала під назвою «Прикарпаття», пережив гіркоту розставання з першим дивізіоном радянського футболу.

21-річний футболіст перейшов у донецький «Шахтар». В першому ж сезоні Юрченко відіграв усі 34 матчі чемпіонату СРСР і відзначився чотирма голами. Перший з них – на виїзді тбіліському «Динамо».

Донеччани славилися своїм кубковим характером. У 1983 році вони вчетверте вибороли почесний трофей, обігравши у вирішальній зустрічі харківський «Металіст». Що цікаво, саме Ігор Юрченко відкрив лік голам «Шахтаря» у турнірі, вразивши в 1/16 фіналу ворота вільнюського «Жальгіріса» (3:0). В наступному раунді гірники в додатковий час вирвали перемогу у московського «Спартака» (3:2 на його полі). В чвертьфіналі, також у додатковий час, здолали московське «Динамо» (3:1 у Ташкенті), а в півфіналі – завдяки післяматчевим пенальті обіграли ленінградський «Зеніт». Юрченко реалізував один з 11-метрових ударів.

Восени «Шахтар» розпочав виступи у Кубку володарів кубків УЄФА. Обігравши почергово суперників з Данії та Швейцарії, команда дісталася чвертьфіналу, де на них очікував португальський «Порту». Гірники достойно протистояли одному з найсильніших клубів континенту, однак змушені були зійти з дистанції (2:3 і 1:1).

Загалом Юрченко провів у складі «помаранчево-чорних» 89 офіційних матчів і відзначився десятьма голами. В 2006 році, візначаючи 70-ліття клубу, донеччани вручали ювілейні ордени ветеранам «Шахтаря» – тим, хто провів 90 і більше матчів. Юрченку забракло однієї гри…

В 1985 році Юрченко після нетривалого повернення додому став гравцем одеського «Чорноморця». Моряки виступали дуже нерівно. В чемпіонаті вони пленталися в хвості турнірної таблиці. Водночас в розіграші Кубка УЄФА, місце в якому команда виборола роком раніше, одесити на рівних грали з грандами континентального футболу.

Вже на старті жереб обрав суперником «Чорноморця» бременський «Вердер». Перша гра відбулася в Одесі. І вже на 13-й хвилині Ігор Юрченко відкрив рахунок у зустрічі. Згодом господарі відзначилися вдруге, але по перерві суперник один м’яч відквитав. Здавалося, на рідному «Везерштадіоні» бременці за підтримки більш ніж 40-тисячної аудиторії розчавлять одеситів. Однак гості, граючи майже весь другий тайм у меншості, здобули необхідний для себе результат (2:3) і пройшли далі.

Тут на «моряків» очікував мадридський «Реал», котрий на рідному стадіоні трощив одного суперника за іншим. І коли вже на 50-й секунді м’яч влетів у ворота гостей, здалося, що все завершиться черговим розгромом. Однак, на великий подив 75-тисячної аудиторії, гості майже одразу зрівняли рахунок. І хоч, зрештою, мадридці здобули перемогу – 2:1, матч-відповідь зовсім не був формальністю. Мадридці, котрі у підсумку здобули Кубок УЄФА, пережили кілька неприємних миттєвостей. В одному з епізодів Юрченко майстерно вивів на ударну позицію партнера, проте той схибив. Матч завершився без голів.

В 1987 році Ігор Юрченко і ще один талановитий прикарпатський футболіст – Ярослав Думанський повернулися до рідного міста. І як заграло «Прикарпаття»! На стадіоні яблуку ніде було впасти. Франківці вибороли «бронзу» першості серед команд другої ліги. Шкода, що той склад команди протримався лише один сезон.

Ігор разом з молодшим на шість років братом Миколою перейшов у львівські СКА-«Карпати», команду першої ліги. В 1990 році вони повернулися додому (Ігор – з одеського «Чорноморця», Микола – з криворізького «Кривбасу»). І хоч Ігор незабаром відзначив своє 30-річчя, вішати бутси на цвях було ще рано.

На початку 1991-го брати Юрченки опинилися у таборі київського «Динамо». Ігор майже одразу перебрався до чеської «Збройовки» з Брно, а Микола провів разом з «біло-синіми» останній сезон у вищій лізі чемпіонату СРСР і навіть відзначився голом у ворота «Спартака» з Владикавказу. А ще Микола Юрченко був учасником двобою із знаменитою «Барселоною» в 1/4 фіналу Кубка кубків. По завершенні сезону Микола також подався до Чехії.

До рідної домівки Юрченки вкотре повернулися влітку 1993-го. Ігорю запропонували стати граючим тренером «Прикарпаття». Саме під його орудою франківці повернулися у вищу лігу чемпіонату України. В амплуа граючого тренера він і завершив свою кар’єру восени 1997 року. За іронією долі, останнім для нього став матч проти одного з колишніх клубів, «Чорноморця», що відбувся в жовтні 1997-го.

В сезоні 1997-98 рр. Ігор Юрченко очолював тернопільську «Ниву». Згодом він стояв біля керма калуського «Лукора» і франківського «Прикарпаття»/«Спартака». А ще в його тренерській кар’єрі був успішний сезон з жіночою командою калуського «Нафтохіміка», яка в 2007 році стала чемпіоном України, здобувши право виступу в Кубку УЄФА. Однак євродебютом калушанок керували інші наставники. Ігор Юрченко полишив футбол…

Повернення  відбулося лише цього року. Улюбленець івано-франківських вболівальників після тривалої перерви знову з’явився на зеленому газоні у футболці ветеранської команди.

На жаль, цього року пішов з життя зачинатель футбольної династії Юрченків, батько Ігоря та Миколи, Микола Михайлович. На рубежі 1950-60 рр. він також захищав кольори івано-франківського «Спартака» у союзному класі Б. Згодом був гравцем та тренером аматорських команд Прикарпаття.

Його сини залишили вагомий слід в історії прикарпатського футболу. Ігор Юрченко провів на професійному рівні понад 450 матчів, відзначившись 65 голами. Як і кожному, хто віддав свої найкращі роки місцевій команді, Ігорю Миколайовичу болить душа від теперішнього стану справ у прикарпатському футболі.

Володимир ГОРОЩАК ("Західний кур'єр")

Переглядів: 273 | Додав: bramki | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: