22 травня виповнилося 68 років з дня народження Тараса Шулятицького, одного з найяскравіших півзахисників в історії прикарпатського футболу. Він став другим футболістом після Мирослава Думанського, якого було запрошено до клубу вищої ліги чемпіонату СРСР. На той момент Тарасові йшов лише 22-й рік...

Родина Шулятицьких мешкала на Гірці за кількасот метрів від стадіону "Локомотив”. Тарас помітно вирізнявся серед однолітків. Вже тоді його називали гірчанським Пеле. В юнацькому складі "Локомотива” він дебютував в 13 років, а в 16 разом з старшим братом Юрієм вже грав за "основу”. Без видимих зусиль обігрував по кілька суперників, міг віддати гострий і, головне, несподіваний для супротивника пас. Йому стелилася пряма дорога в івано-франківський "Спартак”, але...

"Це може здатися дивним, проте ми не хотіли грати в "Спартаку”, - згадував згодом Юрій Шулятицький. - Наш батько працював на колії і ми були справжніми патріотами "Локомотива”. Та якось так сталося, що Тараса звабили у Крим. На щастя, туди прибув на збори наш "Спартак” і найдосвідченіший гравець команди Мирослав Думанський вмовив брата стати під "біло-червоні” прапори”.

На початку 1960-х "Спартак” переживав не кращі свої часи. Місцеві таланти, тільки-но засвітившись, одразу йшли "служити” у львівський СКА. Не оминула така доля й Тараса Шулятицького. Його прихід в СКА співпав з найбільшим злетом в історії клубу: в 1965 р. команда стала чемпіоном України серед команд класу Б. А згодом у перехідних матчах із земляками з "Карпат” виборола путівку у другу групу класу "А”.

Дебютуючи на вищому рівні, армійці злетіли на третю сходинку турнірної таблиці. Тараса Шулятицького було включено до символічного списку 33-х кращих футболістів України. Туди ж потрапив і партнер Шулятицького у СКА, а раніше - у франківському "Спартаку”, Петро Данильчук зі Снятинщини.

17 вересня 1966 року Шулятицький і Данильчук, будучи гравцями другого дивізіону, дебютували в олімпійській збірній СРСР! На львівському стадіоні "Дружба” в присутності 50 000 глядачів "совіти” поступилися югославам - 1:2. Шулятицький був запрошений до команди вдруге. В лютому 1967-го він побував у триматчевому турне по Японії. Щоправда, на той час Тарас вже був гравцем столичного ЦСКА, куди його запросив екс-наставник львів’ян Сергій Шапошніков.

Він не розчарував московську публіку. І якщо на перших порах йому, як і іншим екс-львів’янам, кричали у спину "бандеровєц”, то вже за кілька місяців любо’язно називали "Наш Тарас”. Ще б пак! В рік дебюту півоборонець Тарас Шулятицький з шістьма голами став кращим бомбардиром ЦСКА! Він пробивав пенальті, розігрував більшість стандартів... Армійці в тому сезоні посіли 9 місце, дійшли до фіналу Кубка СРСР, де поступилися московському "Динамо” (0:3). Наступного року, набравши в чемпіонаті порівну очок з земляками-торпедівцями, ЦСКА віддало супернику "бронзу” за додатковими показниками...