Головна » 2013 » Квітень » 11 » Наш календар: Дебют "Спартака"
13:55
Наш календар: Дебют "Спартака"
9 квітня виповнилося 40 років з дня дебюту івано-франківського "Спартака" в 1-й лізі чемпіонату СРСР.


«Для нашої команди побачення з першою лігою було радісною, хвилюючою і трохи... тривожною подією. Ставало приємно від думки, що тепер про «Спартак» знатимуть, так би мовити, у всесоюзному масштабі. Але одночасно кожен розумів, що новий сезон не буде безтурботною прогулянкою від Карпат до Паміра, і ніхто на футбольному полі не зважатиме на те, що ти дебютант», – ділився своїми переживаннями від дебюту «Спартака» в першій лізі наставник команди Віктор Лукашенко.

Клопотів у підготовчий період не бракувало. Річ у тім, що, здобувши перемогу в перехідних матчах 1972-го року над ризькою «Даугавою», а разом з нею – путівку в першу лігу, франківці зіткнулися з великими кадровими проблемами. Одразу чотирьох футболістів «основи» – Тараса Белея, Валерія Голубцова, Степана Рибака та Юрія Іванова… рекрутували до лав радянської армії. А одразу після стартових матчів нового сезону в їх число потрапив Олександр Мартиненко…

Водночас у новій інструкції про переходи футболістів йшлося про те, що команди першої ліги поповнюються винятково за рахунок гравців, які виступають у другому дивізіоні. Причому команда має право запросити не більше трьох чоловік. Термін подачі заявок на чемпіонат 1973 року спливав 30 листопада 1972-го, тоді як «Спартак» став командою першої ліги тільки 27 листопада…

Новачками колективу стали вихованець франківського футболу Тарас Шулятицький (прийшов з вінницького «Локомотива»), калушанин Мар’ян Гуменілович («Будівельник» Полтава) та уродженець Турки, що на Львівщині, Богдан Копитчак (з армійської команди Луцька). З-поміж усіх спартаківців лише Тарас Шулятицький, який раніше виступав за вищолігові ЦСКА та «Динамо» з Москви, а також львівські «Карпати», мав досвід виступів на всесоюзному рівні. Для решти то був незвіданий світ…

Підготовку до нового сезону франківці розпочали вдома, а потім вирушили до Криму, на знайому за попереднім сезоном спартаківську базу в Алушті. Результати контрольних матчів не надто тішили. Хоч спаринг-партнерами «червоно-білих» були недавні суперники у другому дивізіоні, виграти вдалося лише в херсонського «Локомотива». Тренери виправдовувалися тим, що ведуть пошуки оптимального складу.

Перші офіційні поєдинки «Спартак» зіграв, як ніколи, рано. На початку березня відбувся стартовий раунд розіграшу Кубка СРСР, в якому франківцям випало провести дві зустрічі з російським «Текстильником» з Іваново. Обидва матчі відбулися на чорноморському узбережжі Кавказу, в Адлері, і закінчилися перемогами більш досвідченого суперника (2:3 і 0:1).

Після кубкової невдачі «Спартак» продовжив у Сочі тренувальний збір, маючи за суперників команди вищої та першої ліг. Додому команда повернулася з хорошим настроєм, оскільки перед від’їздом їй вдалося перемогти кишинівський «Ністру» (2:1) та московський «Спартак» (1:0), кольори якого здебільшого захищали дублери.

До речі, про дублерів… Кожен з клубів першої ліги мусив мати дублюючий склад, який розігрував першість паралельно з основним. Матчі проводилися напередодні поєдинків «основ». Кістяк спартаківського дубля сформували футболісти двох калуських клубів – «Хіміка» і «Будівельника». У місті хіміків вони й проводили свої домашні матчі.    

Шефство над футболістами «Спартака» взяв прикарпатський меблевий комбінат (бюджет обласного товариства покрити затрати, які зросли, не міг). Відкриття футбольного сезону було призначене на понеділок, 9 квітня. За календарем стартові поєдинки «Спартак» проводив у рідних стінах з ярославським «Шинником» та вже знайомим за кубковими зустрічами івановським «Текстильником».

Попри похмуру прохолодну погоду (матчі чемпіонату розпочиналися о 19-й годині) спостерігати за дебютним поєдинком «Спартака», за офіційними даними, прийшли 15 300 глядачів (номінальна місткість арени складала 12 тисяч). Перебороти стартове хвилювання новачок не зумів і поступився досвідченішому супернику – 0:2. Та вже за чотири доби у прохолодну дощову погоду (її завжди називали спартаківською) прикарпатці здобули свою першу перемогу – 1:0 над «Текстильником». Прем’єрний м’яч записав до свого активу Віктор Аністратов з передачі Тараса Шулятицького.

Перший виїзний поєдинок спартаківцям випало зіграти в Москві проти «Локомотива». Франківці трималися до середини другого тайму, після чого пропустили єдиний у грі м’яч. Мінімальною поразкою дебютанта (0:1) завершився і його поєдинок в Липецьку з місцевим «Металургом». А в Кишиневі «червоно-білі» поступилися з рахунком 0:3 і відкотилися майже на самісіньке дно турнірної таблиці.

Попри те, наступний домашній поєдинок з одеським «Чорноморцем» знову зібрав переповнені трибуни спартаківського стадіону. І господарі віддячили їм перемогою – 1:0. В наступному турі підопічні Віктора Лукашенка за три хвилини до фінального свистка вирвали перемогу на полі аутсайдера турніру харківського «Металіста» – 3:2.

Тут доречно буде зауважити, що в чемпіонаті СРСР 1973 року вирішили… не фіксувати нічиї! Робилося це «з метою стимулювання суперників до активної гри». Якщо ж основний час переможця не виявляв, призначалася серія післяматчевих пенальті. Її переможець заробляв один бал, переможеному – зараховувалася поразка без нарахування очок. Забігаючи наперед, відзначимо, що згадане правило у підсумку зіграло на користь спартаківцям.

Та повернімося до матчів чемпіонату. З Харкова команда вирушила у турне за маршрутом Баку – Ашхабад, яке очок нашій команді не додало. Правда, одразу за цим дебютант видав серію з п’яти матчів без поразок (три перемоги і дві нічиї) і зумів піднятися в середину турнірної таблиці. На проміжний фініш команда прийшла 13-ю серед 20-ти учасників. Та спочивати на лаврах не доводилося…

«Спартак» провалив середину турнірної дистанції, здобувши лише одну перемогу у 14-ти зіграних матчах при дев’яти поразках. Відтак станом на середину вересня команда опустилася в зону вильоту. Попереду ж були поєдинки з лідерами. Ось тут й проявився справжній характер команди.

17 вересня «Спартак» за присутності більш як 13 000 вболівальників бере гору над бакинським «Нефтчі» (1:0), третьою над той момент командою першості. 21-го – долає одного з сусідів по турнірці – ашхабадський «Будівельник» (2:0). 27-го – бере гору в серії післяматчевих пенальті над лідером – молдовським «Ністру» (основний час – 1:1). На цьому матчі був встановлений спартаківський рекорд відвідуваності сезону – 15 600 глядачів.   

У матчі з кишинівцями в складі «Спартака» знову з’явився Степан Рибак, який замінив дискваліфікованого за два вилучення Віктора Козіна. Рибаку вдалося стати одним з героїв заключних матчів. Він відзначився трьома голами, два з яких – у ворота харківського «Металіста» і запорізького «Металурга» –були проведені ударом безпосередньо від кутової позначки!

Саме вольова перемога над запоріжцями (2:1) за тур до завершення змагань зберегла спартаківцям прописку в першій лізі. Перемога ж над кутаїським «Торпедо» в заключній грі сезону (1:0) взагалі вивела дебютанта на несподівано високе 10-те місце. Воно стало найкращим за весь час виступів колективу у цих змаганнях (в першій лізі франківці провели дев’ять сезонів). Втім, якби не післяматчеві пенальті («Спартак» виграв п’ять з семи серій), команда розташувалася б на 15-й позиції…

Вже в наступному сезоні післяматчеві пенальті відмінили.  Натомість згодом ввели ліміт на нічиї, перебравши який, команди очок не отримували. Саме це  зіграло проти івано-франківського «Прикарпаття» в 1981 році. Але то вже інша історія...

Склад «Спартака» в 1973 році 

Воротарі: Микола Костюк (1952 р.н.) – 25 матчів, Валерій Федосєєнков (1946) – 15. Захисники: Ярослав Павліський (1948) – 38, Петро Кобичек (1945) – 33, Петро Кушлик (1951) – 28, Богдан Копитчак (1947) – 27-1, Богдан Горичок (1945) – 22-3, Анатолій Бойко (1947) – 21, Геннадій Забудько (1950) – 4. Півзахисники: Мар’ян Гуменілович (1944) – 34-1, Іван Волик (1950) – 30-3, Віктор Козін (1944) – 23-6, Тарас Шулятицький (1945) – 22-3, Микола Костанкевич (1951) – 11, Олександр Мартиненко (1946) – 8, Степан Рибак (1948) – 7-3, Степан Тимків (1950) – 2, Дмитро Холява (1950) – 2, Василь Діфес (1952) – 1. Нападаючі: Віктор Аністратов (1949) – 36-6, Степан Чопей (1945) – 36-6, Михайло Гнатишин (1947) – 31-4, Ігор Дирів (1948) – 21-2. Головний тренер – Віктор Лукашенко.  

1973 р. Чемпіонат СРСР . 1 ліга

                                                     І         В        Н          П            М             О        

«Чорноморець» Одеса, Україна      38       24        6(4)     8        83 - 38        52       

«Ністру» Кишинів, Молдова            38        25        7(2)     6        71 - 35         52 

«Локомотив» Москва, Росія             38       20        8(6)    10        47 - 32         46

«Нефтчі» Баку,   Азербайджан       38        17        8(5)    13        58 - 43         39 

«Металург» Липецьк, Росія            38        14        12(7)   12        42 - 38        35

«Металург» Запоріжжя, Україна     38        14        11(6)   13        62 - 53        34

«Шинник» Ярославль, Росія           38        16        8(2)     14        48 - 41        34

«Крила Рад» Куйбишев, Росія         38        15        7(4)     16        46 - 51       34

«Торпедо» Кутаїсі, Грузія                38       16        4(2)     18        40 - 46       34

«Спартак» Івано-Франківськ           38       14        7(5)     17        40 - 54        33

«Зірка» Перм, Росія                         38       14        9(4)     15        50 - 52        32

«Текстильник» Іваново, Росія          38      14        8(4)     16        41 - 46         32

«Будівельник» Ашхабад, Туркменія  38      14        7(4)     17        46 - 58        32

«Памір» Душанбе, Таджикистан       38       14        8(3)     16        50 - 44         31

«Кузбас» Кемерово, Росія               38       14        9(2)     15        42 - 46         30

«Спартак» Нальчик, Росія               38       12        8(6)     18        46 - 61         30 

«Спартак» Орджонікідзе, Росія       38        13        7(4)     18        29 - 44        30

«Шахтар» Караганда, Казахстан     38        12        9(4)     17        42 - 60         28

«Металіст» Харків, Україна              38       11        9(5)     18        34 - 50         27

«Алга» Фрунзе, Киргизія                 38        6          10(2)   22        29 - 54        14

Примітка. За перемогу нараховувалося 2 очки, за поразку – жодного. В разі нічиєї пробивалися післяматчеві пенальті, переможець яких отримував 1 очко, переможений – жодного (кількість виграних післяматчевих серій подано в дужках).


Володимир Горощак, надруковано у газеті "Західний кур'єр"

Переглядів: 766 | Додав: bond | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: